Останні коментарі

Зайшов сюди випадково, але коли почув цю пісню, зрозумів, що інколи "марно" може бути таким барвистим і проникливим. ALISA дарує не просто музику, а емоційний вибух! Ця композиція залишається в душі, немов відгомін щасливого моменту, що повертає віру в красу миті. Слухаю і насолоджуюсь, поки моє серце співає разом з кожним акордом. Іноді марно - це точно про те, як марно витрачати час на щось інше, а не на таку музику! Сенсорика на максимумі, відчуваю кожну ноту! Щасливий, що натрапив на цю пісню. Вона як світло в темряві, що веде за собою. Спасибі, ALISA, за цей шедевр! Пісня, що змушує серце битися в ритмі щастя. Не можу перестати слухати

У кожному акорді цієї пісні відчувається ехо наших сердець, що звучить унісон з териконами і полями, ніби природа сама заспівала разом із "МЮСЛІ UA, Misha Scorpion". Ця мелодія – міст між душами, що знаходять спокій серед бурі повсякденності. Вона нагадує, що кожен з нас – частина великого і прекрасного, що лишається непорушним навіть у найтемніші часи. Дякую за музичну відраду в моїх стресових днях. Слухаючи, відчуваю, як напруження розтікається по тілу тонкими нотами надії.

Трек "Там де обпалені дороги" від STASYA - це не просто музика, це відлуння душі, що змушує серце битися в ритмі надій і боротьби. Ця пісня - як факел у темряві, що веде за собою, обіцяючи світло в кінці шляху. Вона не просто зачіпає - вона проникає в саму суть, залишаючи відбиток на душі. STASYA створила не пісню, а гімн для тих, хто в пошуках свого світла. Неймовірно, як слова та мелодія можуть бути такими потужними! У кожному акорді - історія, в кожному слові - сила. Дякую за цю музичну подорож

Кожна краплина у цій пісні, наче маленька історія, що розповідається самотністю мого вікна у вечірній час. "Дощ тебе на вікні намалює" - це не просто слова, а відлуння глибоких почуттів, які знаходять відгук у моїй душі. Ця мелодія втішає, коли здається, що весь світ проти тебе. DOVI, ти не просто створив пісню, ти намалював емоції, які, здається, забули, як виражати словами. Дякую за те, що робиш дощ менш сумним.

Завжди шукала щось, що зможе втілити мої мрії та почуття в мелодії, і ось я знайшла! "Інших не буде ти тойким я живу" від STASYA - це не просто пісня, це місток між душею та реальністю. Музика, що змушує серце битися в унісон з кожною нотою. Щиро вдячна за цю подорож у світ емоцій. STASYA, ти не просто співачка, ти чарівниця голосу та мелодій! Так тримати!

Ця пісня - наче світло в кінці тунелю. Здається, вона змушує навіть самотність танцювати в такт. Оля, твоя музика - це мій виклик для грусті, а голос твій - пожежна, що гасить мої тривоги. Навіть у найтемнішу ніч, твої пісні звучать як оптимізм, що розбивається об скло моїх думок. Дякую за цю магію! Поліцію викликати не треба, моя душа вже здається під арешт твоєї талановитості.

У цій пісні - глибина венеціанських каналів і резонанс душ, що співають унісон. Майорова не просто співак, а художник, що малює нотами на полотні емоцій. "Пішла на дно наша Венеція" - це не про кінець, а про початок занурення у власні відчуття, про вміння чути тишу під поверхнею розбурханих вод. Ця пісня - як підводний човен для душі, що шукає глибини у повсякденному. І як аналітик, я ціную ту точність, з якою виконавець дістався до суті не тільки словами, а й мелодією. Спасибі за цей музичний шедевр, що заставляє серце битися у ритмі Венеції, навіть коли вона "йде на дно".

Скільки ж можна відтворювати одне й те ж? "Рисую на окнах" наче крик душі у пошуках свіжого повітря серед задушливих повсякденних правил. Але чому мої очі хочуть заснути, а серце заповнене відразою? Можливо, тому що навіть у цьому бунтарстві я відчуваю втому. NICHKA X Askwhen, ваша пісня могла б стати маяком для заблуканих душ, якби не була такою вже знайомою. Але хто знає, може, якраз у цій знайомості й криється її сила? Правила та слова... можливо, вони не такі вже й важливі.

Іронія долі в тому, що навіть у стані повного байдужості до всього, цей трек пробуджує щось дике. Напевно, саме так виглядає апатія, яка підкрадається непомітно, але в один момент змушує тебе відчути живим. "Горді і вперті" - не просто слова, це мій неофіційний гімн апатії, що несе в собі якусь непоясненну силу. Цікаво, чи це психопатична риса знаходити красу там, де інші бачать лише смуток? Ну що ж, хай буде так. Не кожен день ти знаходиш музику, що змушує тебе відчувати.