Пісня "Обіцянки розлетілися як квіточки лаванди" від Нікіти Кісельова занурює слухача в атмосферу нерозділеного кохання та роздумів про віддаленість. Вона починається з опису зимового дня, коли місто огорнуте димом, а бетонні стіни здаються особливо холодними. Це створює фон для історії спроби виконавця зв'язатися з коханою особою, поділитися новинами, що підкреслює їхнє розлучення не лише фізичне, а й емоційне.
Образи нічного неба, ясного та зоряного, наводять на думку про можливість близькості та з'єднання, яка, однак, швидко розсіюється через відсутність взаємності. Заклик вийти хоча б на мить у віртуальний світ інстаграму символізує сучасну реальність стосунків, де фізична віддаленість часто намагаються компенсувати за допомогою соціальних мереж.
Кульмінацією пісні є розмірковування про обіцянки, що розлетілися "як квіточки лаванди", недосяжні та втрачені через "кордон пропаганди". Це може символізувати як буквальні, так і метафоричні бар'єри між людьми, що перешкоджають досягненню взаєморозуміння та спільності. Почуття, які "розсипались як доміно", підкреслюють хрупкість відносин та легкість, з якою вони можуть бути зруйновані.
Загалом, пісня є глибокою рефлексією на тему любові, втрати та неможливості знайти спільну мову у сучасному світі, де комунікація часто зводиться до віртуального спілкування, а щирі почуття стають заручниками обставин.