У цій пісні співак ПОТАП звертається до своєї матері з глибокою ностальгією та любов'ю, пронизливо описуючи вічну зв'язок між матір'ю та дитиною. Він розповідає про те, як швидко пролетіли роки, згадуючи моменти свого дитинства, коли мати турбувалася про нього, загортаючи у теплу ковдру та співаючи колискові. Пісня наголошує на тому, що незалежно від віку, ми завжди залишаємось дітьми для своїх матерів, підкреслюючи незмінну роль матері як опори та захисту в житті кожної людини.
Далі текст пісні переходить до болю втрати та прохання про прощення і допомогу. Співак виражає своє глибоке відчуття самотності після втрати матері, просячи її направляти та зберігати його навіть після її смерті. В цьому вимірі пісня торкається універсальних тем втрати, любові та непорушності зв'язку між батьками та дітьми.
Важливим аспектом є також визнання досягнень у житті, які стали можливими завдяки підтримці та любові матері. Співак нагадує про значення бережного ставлення до наших батьків, акцентуючи на необхідності цінувати кожну мить, проведену з ними. Пісня виступає як нагадування про незамінну роль матері в нашому житті та про важливість вираження любові та вдячності їм за їх безкорисливе служіння та турботу.