У цій пісні Нікіта Кісельов описує глибокі почуття та переживання, що виникають у стосунках між двома людьми. Співак порівнює об'єкт своєї любові з образами, взятими з портретів Леонардо да Вінчі, наділяючи її вишуканою красою та загадковістю. Це порівняння підкреслює неперевершеність та ідеальність коханої особи в очах закоханого.
Автор виражає безмежну довіру до коханої, навіть коли вона плаче вночі, ділячись своїми почуттями смутку, які не можуть бути виражені через вірші. Ця спільність у вираженні емоцій та співпереживання робить їхні відносини ще глибшими.
Кісельов також описує, як кохання раптово розквітає між ними, приносячи радість та біль одночасно, подібно до гарячої чашки чаю, яка обпікає серце. Любов у цій пісні зображена як щось, що змушує пробачати та знову й знову прагнути цього відчуття, незважаючи на всі труднощі.
Погляд коханої викликає тривогу в серці автора, однак водночас він не може не захоплюватися її красою, порівнюючи її з навколишнім небом. Любов описується як справжнє сяйво, щире почуття, що існує між ними, немов вогонь, який давно зайнявся між ними та продовжує палати. Ця пісня є вираженням інтенсивних почуттів любові, болю, радості та надії, що виникають у глибоких емоційних стосунках.