SurovТа Давно Води Вже Повен Мама Й Тато Бути Як

Ця пісня глибоко імпресіоністична, відображає метафоричний погляд на життя, свободу і приналежність до Всесвіту. В перших рядках автор висловлює своє відчуття єдності з природою і космосом, називаючи Землю "матір'ю" та космос "батьком". Це підкреслює гармонію і зв'язок між людиною і Всесвітом, а також нагадує про нашу відповідальність перед природою.

Далі йдеться про подорож і відкриття, коли люди вирушають у "далекий шлях" і через це втрачають зв'язок зі своїми коріннями, забувають "голос" Землі і космосу. Метафора повені, яка вже давно настала, символізує переповнення життям і емоціями, втрату орієнтирів, які вказували б на шлях до справжніх "мами й тата" – наших коренів і зв'язку з Всесвітом.

"На долонях лінії, розпустились наче лілії" - тут мова йде про долю і природну красу людського життя, яке є невинним від народження і має потенціал розквіту, свободи. Це наголошує на ідеї, що люди народжуються чистими і володіють свободою вибору свого життєвого шляху.

Заключні рядки сповнені оптимізму та легкості, символізуючи надію і віру в майбутнє. Зорі, що "світять ясно", метафорично ведуть людину по життю, а душа, що "летить мов птах", відображає відчуття свободи, легкості існування та зв'язок із Всесвітом на емоційному рівні. Пісня закликає до гармонії з собою і навколишнім світом, до відкриття внутрішньої свободи та до пошуку свого місця у нескінченності Всесвіту.