Пісня Маши Кондратенко "Ми не друзі, не колишні" розповідає про складні емоційні переживання після розриву стосунків. Вона відображає біль і плутанину, які відчуває людина, коли її відносини з кимось завершуються, але водночас ці почуття ще не зникли. Лірична героїня співає про своє бажання бути поруч з колишнім коханим, попри те, що вони вже не разом і не можуть бути класифіковані жодною з традиційних категорій стосунків - ні друзями, ні коханцями.
Тема пісні розгортається через зображення внутрішнього конфлікту головної героїні, яка намагається забути своє минуле і рухатися вперед, але не може цього зробити. Вона все ще шукає колишнього у натовпі, бреше самій собі, що забула його ім'я, хоча насправді пам'ятає все. Це вказує на глибокий внутрішній зв'язок, який ще не перерваний.
За допомогою розмовного моменту "Ало, ну шо, ну як ти, з ким ти, де ти" автор підкреслює спроби підтримати зв'язок або принаймні якесь спілкування після розставання. Останні рядки пісні зосереджені на ревнощах та спробі зрозуміти, як колишній міг так швидко знайти когось нового, хто, на думку героїні, є не більше ніж копією того, що було між ними.
У цілому, пісня занурює слухача в емоційний світ людини, що переживає розрив і намагається знайти в собі сили впоратися з цим болем, знаходячись у стані заперечення, сподівань та розчарувань. Вона відображає складність людських відносин і процес пошуку внутрішньої рівноваги після втрати близької людини.