Ця пісня є ліричним зверненням до коханої особи, яка виступає як пристань, місце спокою та безпеки для виконавця. У першому куплеті описується бажання позбутися всіх тривог та знайти прихисток у коханій особі, навіть серед життєвих бур і неспокоїв. Виконавець порівнює себе з сонцем, що пробивається крізь грози, наголошуючи на своїй непохитності та бажанні бути поряд з коханою особою.
У другій частині пісні виконавець рефлектує на власні випробування та боротьбу, наголошуючи на складнощах, з якими він стикався, але водночас зазначає, що не втратив себе серед життєвих бур. Ці рядки підкреслюють важливість особистої сили та волі до подолання перешкод, а також важливість підтримки з боку коханої особи, яка слугує притулком та джерелом сили.
У цілому, пісня виражає глибокі емоційні переживання та зв'язок між виконавцем та його коханою особою, яка виступає не лише як об'єкт любові, але й як важливий елемент його внутрішньої рівноваги та душевного спокою. Це співання про любов, опору, взаємопідтримку та про те, як важливо мати поряд людину, яка стає вашою пристанню в життєвих бурях.