Пісня "Думаю всім нам нібито птахам" виконавців BOTASHE & Тиша торкається глибоких роздумів про життя, його складнощі та надію на краще. Автори порівнюють людське існування з канатоходцем, що знаходиться над прірвою, символізуючи непостійність та ризики, які ми несемо, намагаючись знайти баланс у своєму житті. Ця метафора підкреслює, як усі ми, незалежно від соціального статусу, стикаємося з викликами, які змушують нас відчувати себе ізольованими чи відкинутими, немовби ми "у пустому чаті".
Пісня висвітлює контраст між бідними та багатими, але наголошує на тому, що жодна з цих груп не знаходиться на одному й тому ж "слайді" життя, підкреслюючи розрив між різними сферами суспільства. Однак, незважаючи на труднощі та перешкоди, які "акули" створюють на шляху до успіху, автори заявляють про свою непохитну рішучість не дозволити згаснути вогню у собі, навіть коли здається, що все проти них.
У пісні присутня мотивація та оптимізм, особливо коли йдеться про можливість переживати відновлення та ренесанс після труднощів, подібно до квітів, що проростають після бурі. Заключна частина пісні закликає до внутрішньої свободи та здатності до польоту, порівнюючи людей з птахами, які потребують лише крил, щоб злетіти та віднайти своє місце там, де немає бурі – символічно, в місці щастя та спокою, де можна відчути себе знову щасливими, як діти. Це підкреслює ідею про те, що для досягнення внутрішньої гармонії та щастя нам потрібно лише відкрити у собі силу перетворення та зміни, незважаючи на зовнішні обставини.