Ця пісня відображає глибокі рефлексії про сучасну епоху технологій та цифрову ідентичність, яка стає невідʼємною частиною нашого життя. Виконавці говорять про пошук себе в цифровому світі, де людська сутність може бути зведена до прошивки чи цифрового коду. Відбитки на тілі та червона нитка символізують звʼязок між фізичним та цифровим, між традиціями та сучасністю.
У другому абзаці піднімається тема спадкоємності та захисту власних корінь, важливість збереження ідентичності та культурних цінностей в епоху глобалізації та цифрової трансформації. Мова йде про необхідність залишати слід в історії, не втрачаючи себе, продовжуючи рід і захищаючи свої традиції.
Третій абзац відкриває образ майбутнього, написаного "зеленими символами" на пластмасі, що починає "дихати" - алегорія на штучний інтелект та його інтеграцію в наше життя. Автори висловлюють ідею незмінності коду, який ми пишемо - як символ нашої культури та ідентичності, що протистоїть змінам та викликам сучасного світу.
В четвертому абзаці пісні міститься критика сучасного суспільства, яке сприймається як "володіння Пандори" з його негативними аспектами - "скверни дотик". Шлях і голос, що лунає з гори, символізує вищі цінності та істину, що втрачається в шумі сучасного життя.
Завершальний абзац висловлює думку про вічну боротьбу між страхом і ненавистю, що передається з покоління в покоління. Водночас наголошується на пробудженні свідомості - ми памʼятаємо хто ми, в той час як зовнішній світ виявляє свою сутність. Пісня закінчується ідеєю нескінченного циклу часу, де завтра настає сьогодні, символізуючи безперервність боротьби та пошуку себе у вічному колі життя.