Пісня "Та не мене… кличе знов її дорога" виконавця AVIATOR відображає глибокі емоційні переживання людини, яка знаходиться в стані внутрішньої боротьби та роздумів про відносини, що, здавалося б, переповнені пристрастю, але насправді є лише манією, ілюзією. Співак зображує день, що тане, як символ усвідомлення непостійності та тлінності моментів, коли він намагається утримати щось, що невловимо вислизає з-під контролю.
Ліричний герой розмірковує про свої спроби йти за об'єктом своєї манії, мов по лезу, усвідомлюючи при цьому, що всі його дії та почуття не про любов, а про спрагу до ілюзорних відчуттів, які викликаються лише "ароматом Армані" – матеріальними та поверхневими атрибутами.
Особливо важливою є строфа, де йдеться про те, що дорога кличе не його, а її. Це усвідомлення, що об'єкт його прагнення насправді шукає чогось іншого, не здатний відгукнутися на його почуття так, як він цього бажає. Саме тут ліричний герой стикається з болем невзаємності та розумінням марності своїх сподівань і зусиль.
В цілому, пісня є відображенням досвіду боротьби з власною ілюзією, манією, яка веде за собою, не даючи знайти справжнє щастя та любов. Автор через метафори та образи ділиться своїм внутрішнім світом, демонструючи складність людських відносин і почуттів. Ця пісня – про пошук себе у світі великих почуттів, про помилки, через які доводиться пройти, щоб зрозуміти, де межа між обожнюванням ілюзії та справжнім почуттям.