Пісня "Простору без неї мало по лезу як по краю" українського виконавця AVIATOR відображає глибокі емоційні переживання, які супроводжують втрату кохання та спроби впоратися з цим відчуттям. Вона розпочинається з опису закінчення дня, що символізує кінець чогось важливого в житті ліричного героя. Метафора танення льоду в бокалі натякає на швидкоплинність моментів та нестійкість емоцій. Висловлене почуття недостатності простору без коханої особи підкреслює глибину його прихильності та почуття втрати.
Далі автор пісні зображує себе йдучим по краю леза, що символізує ризикований шлях спроб відновити втрачені відносини або знайти спокій. Втім, він усвідомлює, що його дії спричинені не любов'ю, а манією — нав'язливою ідеєю, яка не дає спокою. Згадування "манії слів" та "трохи магії" може вказувати на спроби за допомогою словесних чарів повернути кохання або хоча б відчуття близькості з коханою особою.
В останніх рядках пісні ліричний герой говорить про біль, який вже неможливо терпіти, але знову згадує про дорогу, яка кличе кохану. Це вказує на циклічність його переживань, боротьбу між розумінням марності своїх спроб і водночас неможливістю зупинитися. Спроби віднайти спокій через повернення до минулого або знаходження нових шляхів до серця коханої перетворюються на особистісну драму, де кожен крок по лезу водночас є шансом на зцілення і ризиком глибшої рани. Так, пісня відображає складність емоційних переживань, що супроводжують любов та втрату, між особистою манією та глибоким почуттям.