Пісня "Там, де я сонце знов сходить" Артема Пивоварова занурює слухача у світ непереможного прагнення до свободи, яке не знає кордонів. Ліричний герой малює образи, де природні явища — схід сонця, захід місяця, широкі простори морів — виступають символами внутрішньої свободи та безмежності душі. Це втілення ідеї, що справжнє відчуття свободи лежить не у зовнішніх обставинах, а у внутрішньому світі людини.
В пісні магія природних явищ сплітається з магією людських відчуттів. Метафора плавання через моря до місця, де лунає "колискова моя", символізує пошук дому в собі, подорож до коренів власної ідентичності, де кожен може знайти своє справжнє "я".
Фрагменти з "дежавю" підкреслюють ідею вічного пошуку та повторення, що може вказувати на циклічність досвіду, нашу спробу знайти або відновити втрачені відчуття. Це створює образ містичного плавання крізь час та простір, в пошуках тієї єдиної істини, що лежить у основі нашого буття — свободи бути собою, в гармонії з внутрішнім світом і світом навколо.
Таким чином, пісня виражає універсальний пошук свободи, який є вічним та спільним для всіх людей. Це запрошення кожному задуматися над справжніми цінностями та знайти в собі силу перетворювати світ, стартуючи зі змін у власній душі.