Пісня "Де правда й не правда вже все одно" Сергія Мироненка занурює слухача в атмосферу глибоких переживань та розчарувань у стосунках. У цьому творі митець розкриває біль втрати, коли вже неможливо визначити, де правда, а де неправда, і це втрачає будь-яке значення. Сюжет пісні нагадує старий кінофільм з наївними поворотами, де сміх переплітається зі сльозами, а радість перетворюється на біль.
Основний мотив пісні — це прощання. Автор використовує фразу "Давай - До побачення!" як мантру, що символізує готовність пробачити всі образи та звинувачення з метою розлучення без зайвого негативу. Ця готовність до прощання та відпущення минулого наголошує на внутрішній мужності та зрілості, попри весь біль і розчарування.
Далі пісня переходить до образу розбитих почуттів, де вже не має значення, що є чорним, а що білим — це алегорія втраченої чистоти та єдності в стосунках. Автор порівнює себе з вільним птахом, який прагне покинути клітку минулих переживань та знову злетіти у небо свободи та нових можливостей. Ця пісня — це гімн особистісному відродженню через біль прощання.