Пісня "Ми всі друже втратили крила" Арсена Мірзояна занурює слухача в атмосферу роздумів про втрачену невинність і втрачені можливості, які символізуються "втраченими крилами". Ліричний герой звертається до друга, який намагається втекти від реальності за допомогою алкоголю, визнаючи себе в подібних втечах. Така щира співпереживання відкриває двері до глибоких роздумів про причини внутрішніх боротьб і втрат.
У другому абзаці пісні говориться про символічне відсутність "неба" для людей, які втратили свої "крила", метафорично вказуючи на втрату мрій, цілей та ідентичності. Водночас, згадується про спогади, любов і батьківську турботу, що нагадують про колись існуючі "крила", які були символом надії та можливостей.
В кінці пісні автор задається питанням про власну відповідальність у втраті цих "крил", пропонуючи слухачу також замислитись над цим. Це спонукає до самоаналізу та пошуку шляхів відновлення втраченого або, можливо, здобуття нових "крил", що символізують нові починання та відновлення надії. Пісня закликає не здаватися, незважаючи на втрати та розчарування, які ми зазнаємо на своєму шляху.