Пісня "І проганяє думи сумні від серця тривоги" у виконанні Насті Балог занурює слухача у світ глибоких емоцій і переживань, сповнених любов'ю, відданістю та надією на зустріч. Сюжет пісні обрамляється історією двох закоханих, яких розлучила війна, розкидаючи їх у різні куточки світу - одного на партизанські стежки, іншого - за океан. Центральною особливістю є їхня непохитна віра у зустріч, взаємна підтримка на відстані, а також сподівання на мирне життя без болю та страждань.
У першому куплеті пісні йдеться про жінку, що засинає під "ковдрою зірок" у спогадах про рідні простори, а її коханий бореться на "стежках партизанських". Вони обоє мріють про повернення до своєї рідної землі, до "улюбленого міста", яке війна жорстоко розділила на частини, мов "рване намисто".
У рефрені та другому куплеті розкривається мотив надії та очікування на відновлення зв'язку між закоханими. Вони мріють про той день, коли зможуть знову зустрітися "без куль і без вогню" у своєму "рідному місті", яке у їхніх мріях є символом миру та щастя, "наче щастя острів". Також підкреслюється їхня рішучість та сила духу, яка дозволяє їм боротися за своє майбутнє та віру в перемогу, що надихає на подолання всіх випробувань.
Загалом, пісня виражає сильні почуття любові, вірності та сподівання, що переплітаються з болем відсутності та мріями про відновлення зв'язку. Це гімн непохитної віри в краще майбутнє, незважаючи на всі перешкоди та випробування, що їх принесла війна.