Пісня "І уже не будем ніколи ми двоє" у виконанні Voloshyn відображає біль і розчарування від розставання. Автор описує свій стан, як розірваний пазл, символізуючи втрачену єдність і неповторність відносин, які вже неможливо відновити. Він вдається до музики, зокрема, згадує фразу і підкручує бас, щоб якимось чином впоратися з відчуттям порожнечі, що виникло після втрати коханої людини.
В пісні звучить мотив самотності та роздумів про минуле, коли автор і його кохана йшли різними шляхами, незважаючи на спільні спогади та моменти, що колись їх об'єднували. Метафоричний вираз "під різними зорями туманами, дворами ходимо" говорить про розбіжності в їхніх шляхах та неможливість знайти спільну мову.
Кульмінацією пісні є усвідомлення, що немає шансу на возз'єднання, та сприйняття цієї реальності як невідворотної. Вислів "Цього разу пазли не зібрані" вказує на те, що спроби відновити відносини виявилися марними. Автор залишається наодинці зі своїми думками та музикою, намагаючись знайти в них втіху і прийняти відстань між ним і колишньою коханою як щось, що сталося на краще. Пісня є виразом глибокого особистісного досвіду, що вражає своєю щирістю та емоційністю.