Пісня "Уже не має нас, уже не має назавжди" виконавця Voloshyn розповідає про глибоке відчуття втрати та розлуки. Ліричний герой зіткнувся з непоправною розлукою, яка символізується "розірваним пазлом", що вказує на те, що колись цілісні відносини неможливо відновити. Фраза "підкручу бас і згадаю фразу" може символізувати спробу втекти від болю через музику, намагаючись згадати кращі часи, але усвідомлення, що "уже не має нас", лише підкреслює трагічну неминучість розставання.
Далі текст пісні поглиблюється зображенням самотності та відчуженості, де "під різними зорями туманами, дворами ходимо", вказуючи на фізичну та емоційну відстань між людьми, які колись були близькими. Образи "холоду і полум'я" у голові ліричного героя відображають внутрішню боротьбу та контраст між спогадами про минуле тепло відносин та реальним емоційним холодом розриву.
У роздумах про спогади, "цього разу пазли не зібрані", вказує на неможливість повернення до минулого стану відносин. Самотня сцена, де ліричний герой залишається наодинці зі своєю музикою, "я і біт", підкреслює глибоку особисту втрату та ізоляцію. Слова про "слід зі спогадів світ" нагадують про важливість минулих моментів, які залишили незгладимий слід у серці, але водночас підкреслюють розлуку та віддаленість, які вже не можна подолати.