Пісня Анни Трінчер "Не сталось, не збулося" занурює слухача у роздуми про нерозділене кохання та пошук відповідей серед природи. Виконавиця звертається до колосків, поля, зірок, намагаючись знайти відповіді на питання, які хвилюють її серце. Ці природні елементи символізують свідків її почуттів та переживань, що стають співрозмовниками у її внутрішньому діалозі.
Лірична героїня роздумує над сутністю своїх почуттів, ставить під сумнів їх взаємність і справжність. Вона говорить про надії та розчарування, які приносить кохання, і про таємницю, яку приховує нічне небо та поле. Фраза "Вірю - не вірю, Досі не знаю, Хто ти для мене" відображає коливання між вірою у кохання та невпевненістю в його щирості.
Використання образів природи та звернення до неї як до свідка і судді у любовних справах робить пісню особливо ліричною та емоційною. Вона відображає універсальний досвід боротьби з власними почуттями, пошук істини та спроби зрозуміти, чи є місце для цієї любові у її житті. Це історія про пошук відповідей та прийняття реальності, навіть якщо вона болісна. Через образи природи пісня набуває глибини та багатовимірності, роблячи її зворушливим та запам'ятовуючимся музичним твором.