StasyaКарбувала Не Втікала З Пам‘Яті Зима

У цій пісні відчувається глибокий зв'язок з природою та її циклами, який символізує процеси у людському житті – втрати, переживання болю та зцілення. Зима, яка "карбувала" і не втікала з пам'яті, виступає метафорою болісних спогадів і переживань, що глибоко врізалися в душу. Водночас згадка про Дніпро, який "розмиває" і "гоїть" хвилями, символізує процес відпускання болю та зцілення.

Опис зими, яка забирає тепло і "вкутала", відображає стан відчаю та самотності, коли здається, що немає нічого доброго. Але той самий природний процес, що приносить біль, також приносить і зцілення – ріка "омива всі лиха" і відпускає їх, символізуючи очищення та новий початок.

У кінцівці згадуються зміни, що приходять з приходом тепла – крига тане, земля розквітає, а з неба приходить сила, що зцілює розбиті серця. Це метафора надії та відродження, яка показує, що після кожної зими приходить весна, а з нею – нове життя та можливість для змін та зцілення. Таким чином, пісня говорить про нескінченний цикл болю та зцілення, що є невід'ємною частиною життєвого досвіду.