Пісня "Вітер обіймав мене а міг би ти мабуть не кохав тому і відпустив" виконавиці Анни Трінчер є ліричним висловлюванням глибоких емоцій та роздумів про любов, відносини та самопізнання. У перших рядках авторка звертається до природи, зокрема до поля та колосків, як до свідків її особистих переживань і моментів, проведених з коханою людиною. Це створює образ великої близькості та єдності з природою, яка знає всі секрети та може дати відповіді на найпотаємніші питання.
Повторювані звернення до поля та долі з проханням розкрити істину про кохану особу підкреслюють внутрішню розгубленість та пошук підтвердження справжніх почуттів. Лірична героїня зізнається у невпевненості, чи є її почуття взаємними, та чи правильно вона вибрала об'єкт своєї любові.
Використання образу "зоряного неба в метрі над нами" та шепоту поля вносить елемент романтизму та містичності, акцентуючи на важливості зв'язку з природою у розумінні людських відносин. Згадка про шепіт поля, що "він не той самий", може символізувати розчарування в коханій особі або усвідомлення помилки в своїх почуттях. Пісня в цілому відображає процес самодослідження та спроби зрозуміти своє місце у відносинах, які здаються складними та заплутаними.