Пісня Віталія Лобача "Обіймала ти мене і в одне серця зливались" є ліричним вираженням глибоких емоцій і ностальгії за моментами щасливого спільного минулого. Вона розповідає про чарівні моменти любові, проведені біля моря, де час ніби зупинявся для двох закоханих. Їхні серця зливалися воєдино в обіймах, а поцілунки були ніжними і повними любові.
Автор згадує літній вечір, коли вони зустрілися в кафе, і як він був вражений красою своєї коханої, порівнюючи її з квіткою. Цей момент став початком їхньої любовної історії, коли він, підійшовши до неї, відчув, ніби всі зорі з неба впали перед його ногами, а її ім'я лунало для нього як музика.
Пісня переповнена спогадами про незабутнє літо, що залишилося в серці назавжди. Любов, що народилася між ними, була такою яскравою і чистою, що хотілося знову і знову повертатися до тих моментів, коли їхні очі вперше зустрілися і все навколо здавалося чарівним. В кінці, образи зоряного неба та морського берега символізують вічність і безмежність їхньої любові, яка, незважаючи на все, залишається суцільною дорогою до серця. Ця пісня є свідченням того, що справжні почуття переживають час, нагадуючи про себе яскравими спогадами.