Пісня "Ще хвилину стоїш дзвоник лунає ну хто там нікого немає" від українського гурту Boombox розповідає про почуття відчуження та самотності, які виникають у людей у великих містах, де кожен зайнятий своїм життям і рідко звертає увагу на оточуючих. Автор описує звичайний день, який для багатьох не відрізняється від інших: рутинна суєта, поспіх, індивідуалізм. Все це створює картину загальної байдужості до чужої присутності та чужих проблем.
Водночас у центрі оповіді - історія про людину, що повертається додому, де її чекає хтось особливий, кого автор не називає прямо, але дає зрозуміти, що ця особа має значення для головного героя. Можливо, це історія про втрачене чи нездійснене кохання, про ту, що чекає, не втрачаючи надії на повернення. Але життя в місті, з його безкінечним ритмом і постійними клопотами, розтягує моменти очікування, перетворюючи їх на вічність.
Згадка про третій поверх зліва символізує шанс, можливість зупинитися і помітити те, що дійсно важливо, але яке так легко пропустити в постійному прагненні до чогось нового або кращого. Це нагадування про те, що іноді варто зупинитися, озирнутися довкола і побачити, що щастя може бути дуже близько, лише треба його помітити.
Пісня відображає роздуми про те, як легко забути про тих, хто нас чекає, коли життя переповнене різноманітними подіями і завданнями. Це історія про тугу за домом, про важливість бути поміченим і про глибоку самотність, що іноді охоплює людей навіть у натовпі.