Пісня "Вічного нічого і не завжди ми" виконавця BALSAM переносить слухача в глибокий емоційний стан передчуття розлуки, де холод огортає серце, але спогади та ім'я коханої особи залишаються незабутніми. Це передчуття втрати і одночасно збереження важливого спогаду в серці.
Опис осіннього вітру, що зриває пелюстки польових квітів, стає метафорою непостійності життя та неможливості утримати "вічного нічого". Цей образ нагадує про крихкість моментів щастя та невизначеність долі, де ми не завжди маємо владу обирати свій шлях.
Проте, незважаючи на всю непередбачуваність і божевільні повороти долі, зустріч з особливою людиною, що стає маяком у темряві, відкриває нові горизонти. Її світло веде через невідоме, в місця, де автор пісні ніколи не був, символізуючи нові починання та надію навіть у найтемніші часи. Така людина сяє, коли здається, що світла немає, підтримуючи і надихаючи на подальший шлях.