Пісня "Щоби не було загуло я тепер одна" виконавця ГЕЛЯ ЗОЗУЛЯ розкриває тему втрати, самотності та невиліковної любові. Вона передає внутрішній світ людини, яка втратила кохання, але продовжує жити з цим болем. В перших рядках героїня розповідає про свій вибір залишитись одна, прийнявши важке рішення розлучитись з коханою людиною. Вона усвідомлює ціну своєї самотності, вказуючи на те, що іншого виходу для себе не бачила.
Образ бавовни, що повторюється, символізує легкість і пустоту на серці, а також неможливість зупинити або контролювати свої почуття. Любов, що залишилася в серці героїні, описана як невгамовна та невиліковна, підкреслюючи глибину її емоційного переживання.
Епізод з падінням зірки, який переплітається з образом падаючого літака, вводить мотив невизначеності та можливої ілюзорності бажань. Героїня робить спробу загадати бажання, але реальність виявляється жорстокою і несподіваною. Це може символізувати розбіжність між мріями та реальністю, між очікуваннями та тим, що насправді відбувається в житті.
Пісня завершується зображенням одиноких, "темнооких" днів та спробою попрощатися через туман ізолації та нерозуміння. Героїня кричить прощай, але кохана людина мовчить, що лише підсилює відчуття самотності та відчуженості.
Таким чином, пісня відображає глибоку емоційну рану, залишену після розставання, та складність процесу відпускання минулого. Вона змальовує боротьбу індивідуума із власними почуттями, спогадами та пошуком себе після втрати коханої людини.