Пісня "Хоча й не знаю чи цей сон може бути навіки" виконавця SadSvit зачіпає тему роздумів про швидкоплинність життя та відчуття втрати. У перших рядках пісні описується нервовий ритм життя, що вражає кожного з нас, порушуючи питання про справжність почуттів у цьому нескінченному потоці подій. Автор згадує "останній вальс", символізуючи кінець відносин або закінчення якогось важливого етапу в житті.
Далі пісня переносить нас у зимову ніч, позбавлену тепла і світла, що метафорично відображає відчуття самотності та покинутості. "Все тікаю у бігах" може вказувати на спроби втекти від реальності або внутрішніх проблем, але безуспішно. Посилання на "палку весну" символізує очікування змін або надії на краще майбутнє, яке, здається, не настає.
У рефрені пісні повторюється ідея прощання та відходу. "І я вже пішов, не шукай мене марно" говорить про прийняття неминучого розставання, можливо, з коханою людиною або з минулим життям. "Поволі звикаєш до неба" може символізувати адаптацію до нового стану буття або звикання до втрати. Завершальні слова рефрену, "Хоча й не знаю, чи цей сон може бути навіки", виражають невизначеність майбутнього та сумніви щодо того, чи здатні ми зберегти наші спогади та почуття незмінними на вічність.
Загалом, пісня є глибоким роздумом про життя, любов, втрату та неминучість змін, викликаючи у слухача роздуми про власні переживання та емоційні стани.