Пісня "Що дивує так всіх нас" виконавця SadSvit розкриває глибокі емоційні переживання людини, яка відчуває розрив із своїм минулим і близькими людьми. Вона відображає внутрішній світ героя, який знаходиться в стані роздумів про життя, любов та відчуженість. Нервовий ритм життя символізує постійні зміни та нестабільність, які призводять до пошуку сенсу в особистих відносинах та самопізнанні.
В першій частині пісні йдеться про спогади останнього вальсу, що метафорично вказує на кінець відносин та спільних моментів, які більше не повторяться. Мотив снігу та ночі без тепла підкреслює почуття самотності та втрати, коли герой намагається знайти відповіді та втекти від болю, що його оточує.
У рефрені пісні висловлюється вирішальний крок героя – відхід і відмова від спроб знайти зв'язок із минулим. Фрази "І я вже пішов, не шукай мене марно" та "поволі звикаєш до неба" відображають прийняття неминучості змін та відпускання минулого. Герой змиряється з думкою, що деякі речі у житті є непостійними та не можуть бути вічними.
Загалом, пісня є вираженням глибокого особистісного досвіду, страху перед самотністю та пошуком свого місця у світі. Вона змушує слухача задуматися про власні життєві вибори, втрати та можливість знайти внутрішній спокій попри всі зовнішні обставини. Пісня відображає універсальні почуття, з якими стикається кожна людина на своєму життєвому шляху.