Ця пісня глибоко занурює слухача у ностальгічну атмосферу спогадів про минуле, яке було сповнене обіцянок та інтимних моментів між закоханими. Виконавці нагадують про час, коли вони обіцяли бути разом завжди, коли їхні обійми були такі теплі, ніби вони горіли поміж свічок. Це відчуття теплоти та близькості, яке існувало "за стінами", де вони проводили час разом, уособлює собою ідею про таємницю та особливість їхніх відносин.
У середині пісні настрій стає більш задумливим та сумним, оскільки вокалісти згадують про "розгублені очі", які "вірили сліпо", вказуючи на розчарування та можливу втрату цих ідеалізованих відносин. Існує бажання повернутися до тих часів, коли вони могли триматися за руки, відчуваючи тепло, яке було сильнішим за літнє сонце. Фраза "І скільки ще правил, скільки ще слів було заховано у стінах" може символізувати невимовлені слова та емоції, які залишилися неподілені між ними.
Загалом, пісня відображає роздуми про втрачену любов, про часи, коли все здавалося можливим, та про глибоке бажання повернутися до тих моментів, що залишилися "за стінами". Це історія про спогади, ностальгію та про складність відпускання минулого, що продовжує жити у серцях.