Пісня Артема Лоіка "А її все не було та поки я не мертвий" розкриває глибокі теми війни, любові та виживання. У перших рядках тексту автор відображає реалії військових дій, де солдати змушені пересуватися окопами та лісами, які стають для них реальним полем бою. Талісманом на лівому боці, символом захисту та удачі для автора, є його кохана, яка ніби перехрещує штурмовий загін своєю любов'ю та молитвами.
Наступні рядки пісні відкривають внутрішні переживання та думки героя, який не хоче обтяжувати свою кохану розповідями про жахи війни, але одночасно відчуває потребу поділитися своїм досвідом. Він згадує, як її молитва та віра допомогли йому вижити в найважчі моменти, коли смерть здавалася неминучою.
В останніх рядках пісні з'являється контраст між воєнною реальністю та мирним життям, де вже не актуальні піксельні камуфляжі, а замість цього люди одягають модний одяг. Цей контраст підкреслює цінність мирного життя та важливість повернення до нього після пережитого на війні. Пісня відображає силу духу, любові та віри, які допомагають пережити найтяжчі випробування.