Пісня "Та поки жива ще ззовні" виконавиці Геля Зозуля виражає глибокі емоційні переживання та внутрішній конфлікт. Лірична героїня зізнається, що ззовні вона може здаватися живою та сильною, але всередині вже відчуває себе мертвою. Це метафора внутрішньої порожнечі та емоційного вигорання, коли зовнішні обставини та внутрішній стан розходяться.
Перші рядки пісні розкривають метафору сльози та дощу, де героїня наголошує на своїй силі та незалежності, порівнюючи себе не з дощем, що плаче, а з грозою. Це підкреслює її здатність стояти перед обличчям труднощів, незважаючи на внутрішній біль.
У пісні також є елементи чорного гумору та іронії, особливо коли героїня згадує про свою "кров, блакитну з вином розмішану", що символізує спробу змішати біль та страждання з чимось приємним або втішним, намагаючись таким чином впоратися зі своїм станом.
Заключні частини пісні відображають впевненість ліричної героїні у власних силах змінити ситуацію, незважаючи на зовнішні обставини або думки інших людей. Вона готова взяти контроль над своєю долею, що символізує фраза про карти, які ляжуть так, як вона їх покладе. Це підкреслює її рішучість та незламність духу, навіть у вигляді прихованої вразливості. Повторення ідеї зустрічі "наступного разу, коли місяць буде уповні" нагадує про циклічність життя та невідворотність змін, які можуть принести відновлення навіть після найглибших емоційних спустошень.