Пісня Гелі Зозулі "Щоб не сталось я так і хотіла впала та потім полетіла" відображає глибокі емоційні переживання, які автор викладає у формі ліричного монологу. З тексту видно, що головний персонаж перебуває у стані внутрішньої боротьби та роздумів про життя, любов і самотність. Фраза "Та я не плачу, це не моя сльоза! Я - не дощ, я - гроза!" підкреслює спроби персонажа знайти в собі силу, попри біль втрати або розлуки. Вона намагається переконати себе у власній силі та незалежності, порівнюючи себе не зі слабкістю дощу, а з могутністю грози.
У наступних рядках "Наступного разу зустрінемось Коли місяць буде уповні Я вже мертва всередині Та поки жива ще ззовні" говориться про внутрішній світ персонажа, який переповнений суперечностями та відчаєм. Ці слова можна інтерпретувати як зізнання у втраті надії та відчуття життєвої енергії, хоча зовнішньо вона може здаватися цілком живою. Обіцянка зустрічі при повному місяці набуває символічного значення, натякаючи на невизначеність майбутнього та надію на зміни.
Останні рядки "Моя кров блакитна з вином розмішана Усі плачуть, а мені смішно так" відображають іронію та сарказм стосовно власного стану. Вони можуть вказувати на спробу персонажа знайти в ситуації хоча б якусь позитивну сторону або відштовхнутися від загальноприйнятих норм емоційної реакції. Це свідчить про складний внутрішній світ героїні, її бунт проти звичайних форм вираження почуттів.
В цілому, пісня занурює слухача у світ внутрішніх переживань головного персонажа, демонструючи її боротьбу зі своїми демонами, пошук себе та спроби знайти своє місце у світі. Автор використовує образну мову та символіку, щоб передати глибину емоційного стану персонажа.