Пісня "Все минало, тільки не любов" у виконанні MARIIA DOVGAUK торкається теми незмінності і вічності любові на тлі всього минущого в світі. У перших рядках автор розкриває ідею про те, що у світі все змінюється, все проходить, але єдине, що залишається незмінним – це любов. Мова йде про те, що навіть коли всі слова виявляються недостатніми, коли квіти в'януть, любов продовжує жити і розвиватися.
Далі пісня переходить до особистішого рівня, де виражається біль і надія одночасно. "Рани зацвітають" може символізувати процес загоєння, переходячи від болю до відновлення, ідею про те, що незважаючи на всі труднощі, існує можливість для зцілення. Обіцянка повернення "до літа" метафорично говорить про сподівання на відновлення відносин, про повернення до щасливих, безтурботних часів.
Повторювані фрази "Ой, у мене так серце, ой, у мене так рветься" підкреслюють глибоку емоційну прив'язаність і тугу за коханою людиною, яка залишається сильною незважаючи на розлуку. Ці рядки передають почуття, що серце ледь витримує відсутність коханого, ілюструючи непереборну потребу бути разом.
У пісні також присутня тема спогадів і прощань, як у рядках про "крайній день весни", що може означати кінець одного періоду у житті та початок іншого. Автор говорить про пісню, яка була подарована і залишена як спогад, символізуючи залишені враження та емоції.
В цілому, пісня відображає глибокі почуття любові, туги за минулим, надію на майбутнє, а також процеси болю, загоєння та звільнення. Це роздуми про те, як любов може бути незмінною серед усіх життєвих змін та випробувань.