Ця пісня MARIIA DOVGAUK занурює слухача в глибокий світ емоцій, любові та ностальгії. Вона розповідає про непереможність почуттів, які залишаються живими навіть серед усіх змін та втрат. Лірична героїня пісні рефлектує про любов, яка, на відміну від всього іншого у світі, не минає з часом. Ця ідея акцентується у фразах про квіти, що рвуться, та мови, яких бракує, але не любов, яка залишається стійкою та непохитною.
У пісні відчувається сум за минулим, за тими моментами, коли бути разом з коханою людиною здавалось вічністю. "Рани зацвітають" символізують здатність часу лікувати, але при цьому існує глибока туга за тими моментами, які вже не повернути. Обіцянка повернення до літа є метафорою надії на відновлення втрачених почуттів та спогадів.
Через повторення "Ой, у мене так серце, ой, у мене так рветься" підкреслюється невимовний біль та спрага до коханої людини, яка не вщухає з часом. Це висловлює внутрішній конфлікт та боротьбу між розумом і серцем, де почуття залишаються незмінними незалежно від обставин.
Заключні рядки пісні, де йдеться про "плететься в думці крайній день весни", можна тлумачити як рефлексію про невідворотність кінця щасливих моментів, але і про цінність спогадів, які залишаються з нами назавжди. Ця пісня - це відображення внутрішнього світу людини, яка пережила глибоку емоційну зв'язок, що залишає нестерпний слід у серці.