Ця пісня DOVI виражає глибокі емоції та спогади, які з'являються після втрати або розставання з кимось дуже близьким. Початкові рядки описують відчуття свободи та безтурботності, коли автор разом з кимось особливим метафорично "вилітав з комину як дим" і "летів над балконами, людьми", що може символізувати щасливі часи, проведені разом, коли все навколо здавалося незначним у порівнянні з їхнім спільним досвідом.
Далі пісня переходить до відчуття втрати та ностальгії, коли кожен дощ здається портретом втраченої людини, а кожен вуличний напис нагадує її ім'я. Це показує, як спогади про цю особу пронизують кожен аспект життя автора, від звичайних предметів до природних явищ, наголошуючи на те, як глибоко та невиліковно вона вкорінилася в його свідомості.
Враження, що "дзвонить телефон в руці", хоча батарея давно сіла, символізує марні сподівання та бажання знову почути голос втраченої людини. Це втілює біль від усвідомлення того, що минуле не повернути, але серце все ще чекає на чудо, на зв'язок, який уже перервано. Пісня переплітає ці емоції з мелодійністю та ліричністю, що робить її глибоко зворушливою та резонансною.