Текст пісні "Віра як зерно гірчиці і посунулась гора" у виконанні PROBASS & HARDI та VovaZiLvova наголошує на глибокому внутрішньому переконанні та вірі в безсмертя душі та вічне життя. Через повторення фрази "Не помрем... Ми ніколи не помрем" артисти підкреслюють ідею непорушності життя та вічності, яка перевищує фізичні рамки буття.
У наступних рядках пісні автори вдаються до образів, які символізують гармонію та єдність з природою, розкриваючи концепцію людини як невід'ємної частини всесвіту. "Я є храм для цього Духу... Я доглянутий город", "Я є плодоносний сад... Я живильний водоспад" вказують на внутрішню силу та здатність до росту, розвитку та відновлення. Образи храму, саду, та водоспаду слугують метафорами внутрішньої краси, духовної сили та невичерпної енергії.
Посилання на природні елементи та згадка про "Воду в Чорнім морі то сестра, А дух Карпат то брат" підкреслюють зв'язок між людиною та природним світом, вказуючи на важливість природи як джерела життя та натхнення. Ці рядки спонукають до роздумів про єдність із природою та культурну ідентичність, зокрема через згадку про Карпати, які є символом непереможності та краси України.
Заключно, пісня є гімном віри в вічне життя та звеличенням природи та людського духу, закликаючи до усвідомлення власної сили, єдності з природним світом та важливості духовного розвитку. Вона відображає глибокі філософські погляди на життя, смерть, та вічність, заохочуючи слухачів до рефлексії над власним існуванням та місцем у світі.