Пісня "Заблукала в долі душа" Таїсії Повалій занурює слухача в емоційний світ жіночих переживань та внутрішніх роздумів про кохання та розставання. Лірична героїня висловлює свої почуття через образи природи та свої внутрішні відчуття. Вона говорить про зорю, що опадає, та сонце, яке "опікає крила", малюючи картину нового дня, який приносить з собою як надію, так і біль втрати.
Центральна тема пісні - це складність відносин та прощання з коханням. Героїня просить свого коханого не кохати її занадто сильно, оскільки вона більше не відчуває до нього тих же почуттів. Вона переконує, що всі їхні почуття "все мине" і закликає не карати себе за це розлучення, адже вона вважає, що це не їхня вина.
З іншого боку, пісня говорить про внутрішню боротьбу серця, яке "надіється", "вагається" і "горить вогнем". Ці рядки відображають коливання між надією на возз'єднання та реальністю, в якій героїня розуміє, що кохання закінчилося. Вона звертається до коханого з проханням про прощення та прощання, підкреслюючи, що її "серденько болить" за ним, але вона не може залишитися з ним.
Фінальні рядки пісні, "Заблукала в долі душа та шукає місця на волі", говорять про внутрішню свободу та пошуки себе після розриву. Лірична героїня стверджує, що в любові немає гріха, натякаючи на те, що кохання саме по собі є невинним, незалежно від його наслідків. Це дозволяє їй прийняти свої рішення без відчуття провини, прагнучи до особистісного зростання та свободи.