Andrey MikolaychukЗима

У пісні "Зима" Andrey Mikolaychuk розкриває тему втрати та роздумів про минуле кохання, в якому зима стає метафорою холодності відносин. Автор звертається до снігів, розмовляючи з ними, наче з живою істотою, і питає, чому між ним і коханою стало так холодно, чому зима знаходиться поміж них. Цей рядок підкреслює почуття самотності та відчуженості від коханої особи.

У наступній частині пісні розповідається, як зима стала свідком їхніх стосунків. Зима слухала, як б'ється серце автора, бачила його сни, можливо, реальні, а може й ні. У цих снах кохана прощається з ним, говорячи "Милий мій, прощай, пробач мені". Це натякає на закінчення їхнього зв'язку, на те, що все скінчено, а зима стала свідком цього прощання.

В останніх рядках пісні кохана відходить сама серед снігів у невідомість, залишаючи автора в розпачі. Сніги, які раніше були холодними та віддаленими, раптом сміються, нагадуючи, що все це були лише сни і що скоро настане весна. Це дає надію на нове початок і відновлення після болю та втрати. Пісня завершується на позитивній ноті, але залишає відчуття ностальгії та смутку за минулим.