Пісня "Балада про дві скрипки" відображає глибокі емоційні мотиви та символізм, властиві творчості Володимира Івасюка. У центрі сюжету – історія хлопця, який створив дві скрипки, вкладаючи в кожну з них свої мрії та почуття. Перша скрипка символізує чистоту і ніжність, вона асоціюється з білою лебідкою і меланхолійними мотивами. Друга скрипка відображає вечірній сум, маючи більш темні та глибокі відтінки.
Сюжет розгортається навколо двох сестер, кожна з яких закохується в хлопця і по-своєму сприймає музику його скрипок. Одна з сестер любить ніч і печальні мелодії, тоді як інша віддає перевагу денним та радісним пісням. Це дихотомія між радістю та смутком, між світлом та тінню, яка проходить через увесь текст пісні.
У фіналі образи двох скрипок і двох сестер переплітаються з природою: дівчата перетворюються на верби, а хлопець – на явір, що символізує стійкість та міць. Музика скрипок живе і після того, як вони були віддані, розкриваючи вічну боротьбу між денними та нічними емоціями, між радістю та горем, які продовжують лунати в серцях та долях людей. Ця пісня не лише про любов і втрату, але й про нескінченний цикл природних та емоційних змін, що формують людське існування. Івасюк майстерно використовує музику як метафору для глибинних переживань, створюючи багатошаровий образний світ.