Пісня "Та не вмре України ні слава, ні воля" виконавця ТНМК є своєрідною подорожжю через українську історію, відтвореною з гумором та харизмою. Вона починається з героїчного звернення до слухача, нагадуючи про його власність та відповідальність за землю, на якій він живе. Це земля з багатою історією, від часів, коли світ тільки формувався з великого вибуху, до епохи трипільської культури, про яку вчений Вікентій Хвойка згодом розповість.
Продовження пісні веде нас через епоху княжої доби, зокрема княжіння Києва. Вона згадує міфічні постаті засновників Києва та метафорично відзначає важливі історичні події, як-от хрещення Русі Володимиром Великим. Через ці вірші прослідковується як формувалась ідентичність народу та держави, а також випробовувалися часи великих викликів та війн, включаючи монгольські навали.
Останній розділ пісні зосереджений на козацьку добу, символізуючи дух нескореності та боротьби українців. Згадуються історичні постаті, які виборювали свободу і незалежність для свого народу. Пісня закінчується оптимістичними нотами про непереможність духу українців, що відображається у висловлюванні, що навіть у найтемніші часи "завжди посміхатися нам буде доля".
Це творіння є яскравим прикладом використання музики та слова для вираження національної гордості, згуртованості та віри в майбутнє своєї країни, незважаючи на всі випробування, через які вона пройшла. Таким чином, пісня є не тільки розповіддю про минуле, але й нагадуванням про важливість пам'ятати і цінувати свою історію та культурну спадщину.