Текст пісні "Все ж ми йшли скільки б не падали" гурту Хейтспіч пронизаний глибоким змістом і сильними емоціями, що виражаються через метафори та гостру критику сучасного суспільства. Пісня розпочинається з опису споживацького ставлення до змісту та розваг, що призводить до байдужості і втрати справжніх цінностей. Використання таких засобів як "кулі за 20 центів вбивають людей" підсилює критику відчуженості та зневаги до життя.
У наступних рядках автор звертається до моральної розбіжності між тими, хто відчуває вину та кається, та тими, хто пишається своєю байдужістю. Ця тема продовжується через опис слабкості громадського волевиявлення і небажання зіткнутися з реаліями війни, що породжує в суспільстві пасивність і апатію.
Основний рефрен пісні, який звертається до ромашки як символу краси і невинності у контексті війни та насильства, ставить під сумнів ідеї та поради "інтелігентів", які здаються відірваними від реальності. Це веде до іронічного повторення приспіву про "тендітні ромашки", які уособлюють хрупкість і водночас марність спроб уникнути жорстокості життя.
Пісня завершується міркуваннями про власну ідентичність і сприйняття людства, де співак висловлює своє роздвоєння між ненавистю та любов'ю до людей. Висловлюється також надія на зміну, символізовану природними образами, як-от вітер чи дощ, що може змінити або знищити, але також і оживити. Це закликає до роздумів про те, як людське існування і взаємодія можуть бути жорстокими, але й красивими одночасно.