Текст пісні "Нащо ми пестимо любов ту, що давно вже" виконавця Kola описує емоційний стан особи, яка стикається з реальністю вже згаслої, але все ще триманої любові. У першій частині пісні йдеться про болюче прозріння, коли "правда та, що гірка" викликає у героя потребу шукати виходи, щоб вирватися з циклу минулих почуттів. Образи "дороги, що повертає" і "часу, що повільно плине", підсилюють відчуття затримки та вагань перед необхідністю рішучих дій.
У наступних рядках посилюється тема боротьби з неминучим. Ліричний герой зупиняє дощ, але він знову падає "як водоспад", символізуючи неможливість утримати те, що приречене. Фраза "Нащо ми пестимо любов ту, що давно вже" ставить під сумнів цінність збереження відносин, які вже втратили свою іскру, порівнюючи це з листопадом – місяцем кінця та в'янення.
Заключна частина пісні підкреслює потребу відпустити минуле, щоб стати "вільною". Заклики "відпусти мене", "відпусти душу", "відпусти словом", "відпусти хоча б на мить" виражають жагу до звільнення від обтяжливих спогадів та емоцій, які тримають героя в полоні минулого. Таким чином, пісня є медитацією на тему освітлення, розриву та особистісного відродження.