Пісня "Як ніколи ми до дому" виконавця KAMALIYA розкриває тему сепарації та болю, викликаних війною. У перших рядках ліричний герой згадує ранок, який "зупинив час", символізуючи момент, коли їхнє звичайне життя було перерване раптово. Герой висловлює сподівання, що війна не розлучить його з коханою, незважаючи на тяжкі обставини.
У наступних віршах співак розповідає про своє самотнє перебування в місті, яке оповите звуками сирен, але попри це, він продовжує чекати на зустріч з коханою. Відчуття ізоляції та відсутності близької людини підсилюється, коли він звертається до неї, просячи обійняти його міцно, навіть коли вони фізично не поруч.
Завершуючи, пісня переходить до образів написання листів та невимовної любові, яка, незважаючи на фізичні кордони та міста, залишається неподільною. Ці листи стають символом незламної зв'язку між закоханими, які долають всі перепони на шляху до відновлення свого спільного дому. Останні вірші викликають образи сильних емоційних переживань і віддаленості, що надають пісні ще більшої глибини.