У цій пісні передано картина із життя українського села, де природа тісно переплетена з життям людей. Калина, яка є одним із символів України, стоїть у центрі оповіді. Дівчина, героїня пісні, ламає цвіт калини, в'яже його у пучечки та кидає на долівку, символізуючи можливо обрядові дії, сповнені глибокого змісту та зв'язку з природою.
Подальші слова пісні створюють образ мирної та багатої природої з високою горою та малиною під горою. Героїня спостерігає за зеленою долиною, символізуючи момент медитації та єднання з природою. Заклик "рости, моя калина, рости, моя рутка" відображає бажання процвітання, здоров'я та благополуччя, яке лежить у основі українських традицій.
Заключна частина пісні пронизана почуттям жалю та суму за минулим чи, можливо, за нездійсненними надіями та мріями, асоційованими з калиною. Цей мотив жалю посилюється повторенням, підкреслюючи емоційну глибину та зв'язок між людиною та природою, який є відображенням ширших тем життя та смерті, любові та втрати. Пісня є виразом глибокої поваги до природи та традицій, а також розмірковувань про власне місце у великому колі життя.