Дмитро КоляденкоДо Нененьки До Матінки Нема Ії Рідніш… Заплакана Весна Розплетена Коса

Текст пісні "До нененьки до матінки нема ії рідніш… заплакана весна розплетена коса" у виконанні Дмитра Коляденка огортає тему ностальгії та глибокого поклику рідної землі, яка втілена через образ заплаканої весни. Весна тут символізує нове життя, пробудження, але в той же час вона заплакана і розгублена, ніби прагне повернутися до джерела своєї сутності – до дому, до коріння, де її чекають, де вона відчувається потрібною і любленою.

Описана у пісні весна шукає схову від своєї розплетеності та розгубленості, тікаючи босоніж, що підкреслює її беззахисність і вразливість. Вона незламна і нескорена, має душу журавля – символ далеких мандрів, туги за домом та вірності рідному краю. Ця весна летить до рідного краю, до матері, до коріння свого буття, де її люблять і чекають "із ночі до рання".

Ця пісня є метафорою сильного поклику душі до рідної домівки, до місця, де народилась душа. Вона відображає універсальний почуття зв’язку з родиною, з рідною землею, яке є непорушним і незмінним незалежно від відстані та часу. Співак через образ весни розкриває глибокі емоції, пов’язані з почуттям приналежності, любові та вічної туги за домом. Таким чином, пісня стає гімном всім, хто прагне повернутися до своїх коренів, до місця, де "нема в цілому світі краще дому, ніж той, де народилася душа".