Пісня "Але й в найглибші підвали світло повернеться знов" у виконанні гурту Океан Ельзи виражає непохитну віру та надію, що переживають українці в часи випробувань та війни. У тексті описується контраст між красою природи та жорстокістю війни, що розгортається на тлі Азовського моря. Співак звертається до образів сонця, що зійшло над Азовом, вітру, що грає над дюнами, та відчуття наближення весни, які контрастують зі згадками про війну, гарматні залпи та ворожі атаки.
Серцевиною пісні є мотив мрії та віри, які не можуть бути знищені зовнішніми обставинами. Ліричний герой завзято вірить у те, що мрії та віра в серці є непохитними, навіть перед обличчям руйнувань і відчаю, викликаних війною. Особливо символічним є образ "праведного міста Марії", який стоїть як символ вічності, справедливості та надії на відновлення.
Останні рядки пісні говорять про нескореність духу народу, який, незважаючи на всі випробування, залишається вірним собі. Ідея, що світло повернеться навіть у найтемніші часи, втілює віру в те, що добро, свобода та світле майбутнє є невід'ємною частиною життя, незалежно від тимчасових темряв. Ця пісня є гімном непереможності духу, віри у краще майбутнє та нескінченної любові до своєї землі та народу. Це вираз оптимізму і надії, який нагадує, що після ночі завжди настає ранок.