Павло ЗібровДе Ми Завжди Потрібні Обійняти Всіх Рідних…

Пісня Павла Зіброва торкається глибоко емоційної та болісної теми розлуки та бажання повернення додому, яке є актуальним для багатьох українських родин, розділених війною. У тексті передається біль втрати, тривога за близьких, які залишилися в зоні бойових дій, та невимовне бажання обійняти рідних, які через військові дії стали недосяжними. Ліричний герой мріє про мирне життя, де можливо буде відновити усі сімейні традиції, знову зібратися разом та відсвяткувати життя без страху та розлуки.

Особлива увага у пісні приділяється сильному поклику дому – не просто фізичному місцю, а символу безпеки, любові та пам'яті. Фраза "я так хочу додому, обійняти всіх рідних" стає мантрою, що виражає спільне бажання мільйонів людей знайти свій шлях назад до втраченого спокою та щастя в обіймах сім'ї. Через згадки про черешню, білу фату, весілля, молитву та підкову на щастя автор використовує знакові образи української культури та традицій, підкреслюючи важливість зв'язку з родиною та батьківщиною.

Заключна частина пісні нагадує, що, незважаючи на гостинність та тепло, з якими українців зустрічають за кордоном, немає місця кращого за дім. Це підкреслює універсальне почуття приналежності та любові до рідної землі, яке залишається непохитним навіть у найважчі часи. Пісня стає гімном надії на зустріч, відновлення миру та повернення до коріння, яке ніколи не забувається.