Павло ЗібровБіля Рідного Домув Україні Безкраїй

У цій пісні Павло Зібров торкається глибокої теми розлуки та вимушеної еміграції, яка стала реалією для багатьох українських сімей через військові конфлікти. Він зображує біль втрати та розділення, коли сім'ї розкидані по всьому світу, живуть у постійній тривозі за своїх близьких, які залишились в зоні конфлікту. Співак висловлює співчуття до тих, хто змушений з нетерпінням чекати новин від рідних, чия доля невідома через гуркіт війни.

У наступних рядках пісні виражається заклик до стійкості та надії. "Ви тримайтеся, рідні, і не смійте померти" - ці слова мають на меті втішити та надихнути на боротьбу за життя, незважаючи на всі втрати та випробування. Ідея, що душі українців, навіть у вигнанні, залишаються нерозривно зв'язаними з рідною землею, передається через метафору чорно-білих альбомів із спогадами.

Зібров підкреслює непереможне бажання повернутися додому, яке живе в серцях мільйонів українців, незалежно від того, де вони зараз знаходяться. Повернення додому символізує не лише фізичний поворот, але й відновлення зв'язку з коріннями, традиціями, і найближчими людьми. Співак мріє про прості, але важливі речі - обійняти рідних, відновити сімейні традиції, молитися та вірити у краще майбутнє.

Пісня завершується виразом глибокої прихильності до України, наголошуючи, що незалежно від того, наскільки добре людей приймають у чужих країнах, для українців немає кращого місця, ніж їхній дім, їхня Україна. Це вираження глибокої любові до рідної землі та віри у те, що, незважаючи на всі негаразди, краще майбутнє можливе саме там, де їхні корені.