У цій пісні ROXOLANA торкається глибоких та складних тем, використовуючи образ моря та кораблів як метафору людського існування, взаємодії та випробувань, з якими ми стикаємося. Пісня починається зі слів, які підкреслюють віддаленість і відсутність родинних зв'язків між людьми, закликаючи не судити та не розповідати про вину, адже кожна людина, як корабель, подорожує своїм шляхом, несена хвилями життя.
Головна думка пісні виражена через образи кораблів, що пливуть по морю, кожен з яких несе свої таємниці, свою історію боротьби, сподівань та розчарувань. Море стає символом життя, а кораблі – символом людей, кожен з яких має свій шлях, свої випробування та свої битви, які він повинен подолати. Втім, незважаючи на всю різноманітність шляхів, у глибині, де зберігаються всі секрети, всі вони зустрічаються та зіштовхуються, стикаючись з заздрістю, підлістю та злом.
Пісня також згадує про тих, хто "не доплив", символізуючи людей, чиї життя були перервані через втручання зовнішніх обставин або через дії інших людей, які, прагнучи стати "героями війни", насправді спричиняють лише біль та страждання.
В кінцевому рахунку, пісня підкреслює, що, попри велич та красу життєвого шляху, люди часто сліпі до зла, яке їх оточує, та не чують "щурів", які "прогризають нам дно", метафорично говорячи про внутрішні та зовнішні загрози, що підстерігають нас. Пісня закінчується повторенням образу поранених душ, які тягнуться до берега, символізуючи постійний пошук правди, прагнення до знань та надію на зцілення.