Пісня "І зозуля знову закує" від Гурту "Зоряна Ніч" - це лірична оповідь про невиконане кохання та час, що несамовито минає, залишаючи після себе лише спогади та сум. Ліричний герой звертається до Наталочки, кароокої дівчини, яка не поділяє його почуттів. Він розмірковує про минуле, про вечори весни, які вони могли провести разом, але тепер цей час безповоротно втрачено.
Згадка про зозулю, яка "кувала, щастя-долю віщувала", вносить в пісню елемент українського фольклору, де зозуля часто асоціюється з долею та майбутнім. Цвітіння конвалії у маю символізує відродження природи, нові починання, що контрастує з внутрішнім станом героя, переповненого смутком і втратами.
Останні рядки пісні відображають надію на майбутнє, де попри весь сум і втрату, настає нова весна, зозуля знову закує, а вони зустрінуться у гаю, де цвіте конвалія. Це створює образ кола життя, де після зимової сплячки природа відроджується, натякаючи на можливість відновлення втрачених зв'язків та зцілення душі. Лірична оповідь пронизана глибокою сентиментальністю та рефлексією над вічними темами любові, втрати, та невмирущої надії.