Пісня "Наші сльози непомітно мирне сонце витре і ми скажемо що то напевно вітер…" у виконанні Артема Лоіка та Baka є глибоким виразом непохитної віри і надії у серцях українців під час випробувань війною. Автори відображають свою віру в майбутнє, де війна залишиться позаду, але уроки, винесені з неї, залишаться з нами назавжди. Ця пісня стає голосом колективного оптимізму, що проголошує майбутнє покоління як свідоме, небайдуже і просте, готове будувати світле майбутнє на основі пам'яті та поваги до минулого.
Текст пісні передає віру в непереможність духу українського народу, незважаючи на біль втрат і тягар війни. Артисти наголошують на важливості згадувати героїв, які поклали життя за свободу своєї країни, і вірять, що пам'ять про них надихатиме майбутні покоління на великі вчинки. Вони закликають не забувати про ціну свободи та відповідальність перед історією та майбутніми поколіннями.
Пісня є виразом глибокої віри в те, що, незважаючи на втрати та випробування, Україна зможе перемогти та відбудуватися. Артисти висловлюють переконання, що сльози та біль будуть витерті мирним сонцем, а пам'ять про жертву героїв зміцнить волю до життя, свободи та незалежності. Вони вірять у незламність духу свого народу, який, як моноліт, стоїть непохитно перед викликами сьогодення, прагнучи до світлого і мирного майбутнього для своєї країни. Пісня стає відголоском віри в світле майбутнє, де війна стане лише важким уроком історії, але не визначатиме сутності нації. Вона закликає до єдності, віри у власні сили та непохитної відданості ідеалам свободи та незалежності.