У цій пісні виспівується гордість та непереможність українського козацтва, символізуючи незламність духу нації, яка завжди бореться за свою свободу. Повторювані рядки про козацький рід, якому "нема переводу" і якому "нема рівні козакам, що йдуть за свободу", підкреслюють відданість ідеї незалежності та готовність захищати свою землю від будь-якого ворога.
Друга частина пісні акцентує на сучасних героях - згадується отаман Залужний, що символізує сучасне воєначальництво та боротьбу з агресором. Це ім'я виступає як символ кінця імперських амбіцій сусідньої держави, підкреслюючи віру в перемогу та відновлення справедливості.
Особливий акцент зроблено на мотивах народної віри та символізму, зокрема, на "чумацькому сузір'ї", яке освітлює шлях за волею та справедливістю. Іуда, який "дзвонить у дзвони", символізує зраду, але й нагадування, що за зрадою приходить розплата.
Завершальні рядки пісні - "А наш рід був, є і буде і вчора, і завтра" - це вираз безсмертя українського духу, який через покоління продовжує вести боротьбу за свою землю, свободу та ідентичність. Це відображення не тільки історичної спадщини, а й віри в майбутнє, де свобода та незалежність є непорушними цінностями.